ошельмований

Позбавлений честі, ганьблений, опорочений, знеславлений.

Підданий остракізму, відкинутий суспільством через ганебний вчинок або звинувачення.

У старому праві: той, хто був публічно оголошений безчесним, позбавлений громадської довіри та певних прав через ухвалу суду.

Приклади:

Приклад 1:
Глянув, ошельмований, круг себе, й не маючи, на кім злість зігнати — трах!
— Тютюнник Григорій, “Вир”