осадження

[osɑdʒɛnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. (Техніка) –

    (техн.) Процес відокремлення твердих частинок (дрібнодисперсних речовин) від рідини або газу шляхом їх осідання під дією сили тяжіння або відцентрової сили; відстоювання.

  2. (Техніка) –

    (метал.) Технологічний процес нанесення тонкого шару металу на поверхню виробу шляхом відновлення його з розчину солі; хіміко-гальванічне покриття.

  3. (Геологія) –

    (геол.) Процес накопичення (відкладення) мінеральних або органічних частинок на дні водойм або на поверхні суші, що призводить до утворення осадових порід; седиментація.

  4. (Ботаніка) –

    (с.-г., ліс.) Посадка молодих дерев (саджанців, саджанів) на постійне місце з метою створення лісу, парку, саду або захисних насаджень.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. осадження, р. осадження, д. осадженню, з. осадження, о. осадженням, м. осадженні, к. осадження

Більше записів