Ортотонус — у лінгвістиці: слово, яке має наголос на одному зі складів, що не є останнім (тобто має нерухомий наголос у межах основи), на відміну від окситонуса (наголос на останньому складі) та баритонуса (наголос на передостанньому складі).
Ортотонус — у давньогрецькій мові: слово з наголосом на одному з перших трьох складів від кінця, якщо останній склад короткий.