ортоморфізм

1. У математиці, зокрема в теорії операторів та функціональному аналізі: лінійний оператор у гільбертовому просторі, який зберігає скалярний добуток, тобто ізометрія, що відображає простір на себе (сюр’єктивно).

2. У геології: тип метаморфізму гірських порід, що відбувається за високого тиску, але порівняно низької температури, характерний для зон надвигів і покривів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |