1. Мешканець або уродженець міста Орел (Росія).
2. Представник породи орловських рисистих коней, виведеної в Росії у XVIII–XIX століттях.
3. (заст.) Уроженець або мешканець історичної Орловщини (територія навколо міста Орел).
орловець
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Похитувавсь на довгих ногах своїх, думаючи про щось глибоко, потім заговорив иншим якимсь голосом — навіть здивувався Іван Семенович, що може звучати він у нього так ніжно та сумовито: — От будуємо ми з вами, товаришу Орловець, усякі машини, весь свій досвід і велику науку застосовуючи… Радимось про всяку дрібницю… спільними силами… а хіба ж збудувати особисте життя — це так просто, що ні ради, ані науки не потрібує? А чи не здається вам инколи, що й наше спільне, загальне, чи що, життя не зможемо ми будувати й перебудовувати, доки кожен з нас — неук і ледащо — сам, на свій ризик, творитиме своє окреме життя?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Зразу видно, любить товариш Орловець тепло… А раз любить тепло — затишок, значить, любить… Кубелечко… Але ж і инше любить товариш Орловець — теорії всякі… Любить про життя наше задуматись… От і приходить він до інженера Сквирського! — Так, приходить, — ствердив Іван Семенович.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |