1. Чоловіче особове ім’я грецького походження, що вживається в українській мові.
2. У давньогрецькій міфології — син царя Агамемнона та Клітемнестри, брат Іфігенії та Електри, який помстився за вбивство батька.
орест
Буква
Приклади:
Приклад 1:
Крім неї значну роль у контактах з українськими дисидентськими колами відігравали чеський мовознавець, мій близький друг Андрій Куримський разом зі своєю чеською колеґою чарівною маленькою Руженою Шішковою, літературознавець Орест Зілинський, не кажучи вже про Миколу Мушинку. З переїздом Інституту літератури 1960 року до нового приміщення на Кірова, 4, а особливо після смерти Білецького 1961 р., коли у директорське крісло сів Шамота, атмосфера там ставала дедалі напруженішою.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
ВЛОХ ОРЕСТ ГРИГОРОВИЧ (нар.1934р.) Провів вимірювання залежності подвійного променезаломлення ∆n від температ у р и і д ов- жини світлової хвилі для діелектричних, сегне- тоелектричних, напівпровідникових кристалів.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Альчеста заніміла від жаху, Орест Перебийніс ураз повернувся ліворуч, колосальним стрибком упав у ліщину і зник з очей. XIII Альчеста встигла тільки побачити, що бандит був увесь обсипаний тирсою, наче він, замість грабувати подорожніх, цілісінький день пиляв дрова.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”