орбітографія

1. Метод дослідження орбіт небесних тіл, що ґрунтується на фотографічній фіксації їх руху з подальшим вимірюванням координат на знімках.

2. Розділ астрометрії, що займається вивченням орбіт небесних тіл, зокрема штучних супутників, за допомогою фотографічних та інших методів спостереження.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |