Древослів

Словник Української Мови

ораниця

[orɑnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

(заст.) Те саме, що оранка — дія за значенням орати; обробіток землі плугом або ралом.
(заст., перен.) Поле, земля, яку обробляють оранкою; рілля, нива.
(заст., перен., поет.) Ужиткова земля, сільськогосподарська угідь; часто як символ праці, життєдайності.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ораниця, р. ораниці, д. ораниці, з. ораницю, о. ораницею, м. ораниці, к. оранице

Більше записів