Значення
-
У візантійському та давньоруському мистецтві — тип зображення Богородиці, яка стоїть з піднятими й розведеними в сторони руками в молитвенній позі (жест заступництва).
-
У давньогрецькій та римській релігії — жінка, яка молиться, часто зображена в такій самій позі з піднятими руками.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оранта, р. оранти, д. оранті, з. оранту, о. орантою, м. оранті, к. оранто