1. (миф.) У давньоіранській міфології — божество, покровитель справедливої війни та воїнів, один із язатів (божественних істот).
2. (іст.) Назва однієї з найдавніших областей (нахарарств) Великої Вірменії, розташованої на північному сході країни.
Словник Української Мови
Буква
1. (миф.) У давньоіранській міфології — божество, покровитель справедливої війни та воїнів, один із язатів (божественних істот).
2. (іст.) Назва однієї з найдавніших областей (нахарарств) Великої Вірменії, розташованої на північному сході країни.
Приклад 1:
Після жнив Іванові – возовиця; далі – оранка на зимину; ще далі – сійба; а там уже в осінь – молотіння заробленого хліба. Метрі на осінь ніби легшає трохи: хатня робота – спочивок, а надворі – прихватком, тіпає плоскінь або матірку; скрипить терлиця під повіткою… А там уже й зима – замети навертає… Приходить вона в село страшною хуртовиною, приводить за собою своїх діток – хизи й охизи та тріскучі морози… Люди аж перелякалися.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”