оран

1. (миф.) У давньоіранській міфології — божество, покровитель справедливої війни та воїнів, один із язатів (божественних істот).

2. (іст.) Назва однієї з найдавніших областей (нахарарств) Великої Вірменії, розташованої на північному сході країни.

Приклади:

Приклад 1:
Після жнив Іва­нові – во­зо­ви­ця; далі – оран­ка на зи­ми­ну; ще далі – сійба; а там уже в осінь – мо­лотіння за­роб­ле­но­го хліба. Метрі на осінь ніби лег­шає тро­хи: хат­ня ро­бо­та – спо­чи­вок, а над­ворі – прих­ват­ком, тіпає плоскінь або матірку; скри­пить тер­ли­ця під повіткою… А там уже й зи­ма – за­ме­ти на­вер­тає… При­хо­дить во­на в се­ло страш­ною хур­то­ви­ною, при­во­дить за со­бою своїх діток – хи­зи й охи­зи та тріскучі мо­ро­зи… Лю­ди аж пе­ре­ля­ка­ли­ся.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”