1. (лінгв.) Позначення типу мови, в якій існує інкорпорація (включення додаткових елементів, наприклад, прямого додатка, у склад дієслівної основи) та яка має переважно оральний (усний, звуковий) характер у протиставленні жестовим мовам.
орально-інкорпоративний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |