Словник Української Мови
Буква
1. (у кримінальному процесі) Форма досудового розслідування, що полягає у допиті підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, проведенні очної ставки та інших процесуальних діях з метою збору та перевірки доказів.
2. (застаріле) Досвід, випробування, експеримент; знання, отримане практичним шляхом.
Приклад 1:
Ми не будемо вдаватись тут до розлогих демонстрацій та ана лізов, позаяк йдецця про магістральні путі теорії, которими уже прошвендяло туда-сюда много поколінь, і опит цих псіхованих ту ристів сідчить: Філідор зі Стейніцом тупо гнали бєса, пространно рассуждая про пєшечне домінірування в центрі. Но защіта Альохіна попала в наш апзор діковінних дибютів не із-за своєї революционної наглості, а благодаря одному з рєдких її отвітвлєній, шо називаєцця «Бруклінським варіантом»: 1. е2-е4 Ng8-f6 2. е4-е5 Nf6-g8 72Практична ценность такого цинічного отступлєнія каньом на ісходну позицію, понятне діло, сугубо отріцатільна.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 2:
Я знав чимало опит них бойцов, які отправлялись на важнєйшу турнірну партію, наче худоба на заклання. Мисль про нічью перемагала їхній дух — і це приводило к разгрому.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”