1. (Про людину) Який має опуклі, випуклі риси обличчя, особливо щоки.
2. (Розм.) Який має опуклу, випуклу форму; опуклий, випуклий.
опукуватий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (Про людину) Який має опуклі, випуклі риси обличчя, особливо щоки.
2. (Розм.) Який має опуклу, випуклу форму; опуклий, випуклий.
Відсутні