1. Який має випуклу поверхню, виступає назовні; протилежне до увігнутого.
2. У математиці: такий, що разом з будь-якими двома своїми точками містить і весь відрізок, що їх сполучає (про множину, фігуру).
опуклий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вона промчала, як фурія, коридором мимо — сухорлява, рудогрива, ні, вогненногрива й досить молода, й досить гарна, в військовій блузці, з портупеєю через плече й через опуклий бюст. Промчавши, вона крутнула, обернулася на обцасах, мовби на всім галопі осаджена гаряча кобилиця, і підійшла до Рибалка: — А-а…Це Ви з Н…?
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: прикментик () |