Значення
-
В історії Московської держави (1565–1572) — особистий уділ царя Івана IV Грозного, система заходів для боротьби з боярсько-князівською опозицією, що супроводжувалася масовим терором, конфіскаціями земель та формуванням особливого війська — опричників.
-
Територія, адміністративно виділена цареві Івану IV Грозному в особливе управління під час проведення політики опричини (у 1-му значенні).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. опричина, р. опричини, д. опричині, з. опричину, о. опричиною, м. опричині, к. опричино