опробковіння

[oprobkoʋinnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Біологічний процес у рослинах, при якому клітини покривних тканин (наприклад, перидерми) відмирають, а їхні стінки просочуються суберином (пробковою речовиною), утворюючи захисний шар — корок.

  2. Утворення шару пробки на поверхні рослинних органів (стебел, коренів) як результат диференціації тканин.

  3. У техніці та промисловості — нанесення, утворення або наявність шару пробкового матеріалу на чому-небудь для ізоляції, утеплення тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. опробковіння, р. опробковіння, д. опробковінню, з. опробковіння, о. опробковінням, м. опробковінні, к. опробковіння

Більше записів