опредмечуватися

1. Набувати конкретного, предметного вираження; втілюватися в реальні об’єкти, форми або явища.

2. (У філософії, соціології) Перетворюватися на самостійну, відчужену від людини силу або сутність, що починає існувати як зовнішній, часто ворожий, предмет.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |