Древослів

Словник Української Мови

оправляч

[oprɑʋljɑt͡ʃ] Іменник

Буква:О

Значення

Той, хто оправляє (надає форми, обробляє, упорядковує) щось; майстер, що займається оправкою.
(Спец.) Робітник, який виконує операцію оправки (наприклад, металевих виробів).
(Іст.) Особа, яка займалася оправкою (оздобленням) книг, ікон тощо; палітурник, окладник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. оправляч, р. оправляча, д. оправлячеві, з. оправляча, о. оправлячем, м. оправлячеві, к. оправлячу

Більше записів