оправдатися

1. Надати переконливі докази своєї невинуватості, довести відсутність провини в якомусь звинуваченні.

2. Виявитися правильним, знайти підтвердження; виправдати очікування, довести свою корисність або доцільність.

3. (у пасиві, “оправдатися”) Отримати виправдувальний вирок у суді, бути визнаним невинним.

Приклади вживання

Приклад 1:
Та й до сього часу не може оправдатися перед високим трибуналом псевдоісторії, але сплів йому народ вічнозелений вінок — вінок для Байди. І.Калинець.Пробуджена муза ~252 ~ Наше небо вже в ясі, але дух наш у покорі.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”

Частина мови: дієслово () |