опоряджання

[oporjɑdʒɑnnjɑ] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Дія за значенням дієслова «опоряджати»; наведення в порядок, упорядкування, облаштування чогось.

  2. (у спеціальному контексті, зокрема в архівній справі) Систематизація документів у справі (справах) згідно з встановленими правилами, що включає експертизу цінності, комплектування, опис тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. опоряджання, р. опоряджання, д. опоряджанню, з. опоряджання, о. опоряджанням, м. опоряджанні, к. опоряджання

Більше записів