1. Такий, що вкритий плювками, на якого наплювали.
2. Переносно: такий, що викликає відразу, огиду, зневагу; знеславлений, зганьблений.
опльований
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А на зборі Ізрайля синів, Честь віддавши Ваалу, Голосистий Датан перепер Ось якую ухвалу: «Хто пророка із себе вдає, І говорить без зв’язку, І обіцює темній юрбі Божий гнів або ласку,— Хто до бунту посміє народ Накликати, до зміни І манити за гори, настріть Кінцевої руїни,— Той на пострах безумцям усім Між отсим поколінням Най опльований буде всіма І побитий камінням». III Вечоріло.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Я навіть радий, як буває радий опльований, покінчений чоловік, коли до його барлогу заходить хто-небудь з того життя, де ясно, легко, й куди йому вже не попасти. — Якове Васильовичу!
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”
Частина мови: прикментик () |