оплічник

1. (історичне) Особа, яка в давнину займалася виготовленням опліччя — захисного обладунку для плечей та верхньої частини спини воїна.

2. (переносне, заст.) Найближчий, довірений соратник, прибічник, який завжди поруч, захищає та підтримує; той, хто стоїть за чиїмись плечима.

Приклади:

Відсутні