опіяка

1. (діал.) Те саме, що опіка — система державних заходів, спрямованих на захист прав та інтересів неповнолітніх або осіб, визнаних судом недієздатними, а також сама дія з нагляду, піклування та захисту таких осіб.

2. (діал., перен.) Надмірна турбота, нав’язливе опікування, що обмежує самостійність.

Приклади вживання

Приклад 1:
От, опіяка!.. Та, вир­вав­ши пляш­ку, при­пав до неї, мов п’явка до тіла… Мат­ня не вмів ки­да­ти горілки дру­гим.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |