опісфодом

1. У православній та греко-католицькій церквах — частина вівтаря, розташована за престолом, де традиційно зберігаються священні речі (дискос, потир, дарохранильниця) та церковне начиння; жертвеник.

2. У давньогрецькому храмі — закрита задня частина наоса (внутрішнього приміщення), де зберігалися храмові кошти та священні предмети.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: t.d. () |