Значення
-
У православній та греко-католицькій церквах — частина вівтаря, розташована за престолом, де традиційно зберігаються священні речі (дискос, потир, дарохранильниця) та церковне начиння; жертвеник.
-
У давньогрецькому храмі — закрита задня частина наоса (внутрішнього приміщення), де зберігалися храмові кошти та священні предмети.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. опісфід, р. опісфоду, д. опісфодові, з. опісфід, о. опісфодом, м. опісфоді, к. опісфоде