опік

Приклад 1:
Гуч­но-гуч­но за­гу­ла сопілка на все по­ле, не­мов хто заспівав жалібно; аж ось за-ми­ра, за­ми­ра,- тільки со­пе… А це зра­зу, не­мов опік хто, зак­ри­ча­ло, за­ви­ща­ло – та й стих­ло… вдру­ге-втретє… і по­лив­ся тяж­кий плач… Сум­но зро­би­ло­ся, важ­ко… Ота­ра пос­хи­ля­ла вниз го­ло­ви, не­мов слу­ха­ла то­го пла­чу тяж­ко­го… От зно­ву сопілка за­мовк­ла. Тро­хи пе­ре­го­дя ти­хий регіт крізь сльози сти­ха ве­се­лив по­ле; далі-дуж­че… дуж­че… сльози сох­ли… регіт за­ми­рав… понісся ве­се­лий, тан­цю­рис­тий ко­за­чок… – То дід гра,- ка­же Чіпка.- Ходім до йо­го!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”