опецькуватий
[opɛt͡sʲkuʋɑtɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
Який стосується або походить від села Опецьк (Опацьк) на Волині, характерний для його мешканців.
-
У переносному значенні: про людину — такий, що вирізняється хитрістю, кмітливістю, жартівливим, а іноді й лукавим характером (за стереотипними уявленнями про мешканців Опецька).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. опецькуватий, р. опецькуватого, д. опецькуватому, з. опецькуватого, о. опецькуватим, м. опецькуватім
Приклади з художньої літератури
-
Земський начальник Михайло Денисович Самоцвіт, вигодований опецькуватий чолов’яга з підстриженими, мов стріха, чорними вусами й розтопірченими вухами, що дуже нагадують ліхтарі біля брички, вийшов із душних покоїв надвір і поволі ходить собі біля ґанку, балакаючи з гостем.— Василь Симоненко