1. Знайти собі опору, підтримку в чомусь, на щось; спертися.
2. Покластися на когось, щось, довіритися комусь, чомусь; спиратися.
3. Рішуче виступити проти когось, чогось; чинити опір.
опертися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він хоче опертися на неї, а жінки самі прагнуть опори.Степан довго розважав, сидячи на лаві, і вирішив піти тільки потому, як складе іспита. Він прийде до коханої студентом, а не сільським хлопчаком, і скаже: ось що я зміг і я вартий!
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: дієслово () |