оперативник

1. Співробітник оперативного підрозділу правоохоронних органів, спецслужб або служби безпеки, який безпосередньо здійснює оперативно-розшукову, розвідувальну або контррозвідувальну діяльність.

2. Фахівець, який працює в оперативному (диспетчерському, керівному) підрозділі підприємства, організації або служби (наприклад, енергосистеми, транспорту) та займається безпосереднім контролем і регулюванням технологічних процесів або роботи систем у реальному часі.

3. Військовослужбовець, який належить до складу оперативних (бойових, розвідувально-диверсійних) підрозділів спеціального призначення.

Приклади вживання

Приклад 1:
Оперативник звів Андрія в самісінький низ, відкрив якусь камеру, наповнену сопухом і сизим димом, за яким нічого не було видно, лише суцільну стіну стоячих людей, і впхнув туди Андрія. Ледве впхнув… Уже з того, що люди тут були не голі, а одягнені, можна зрозуміти, що вони тут тимчасово, здебільшого привезені з інших тюрем.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Приклад 2:
— «Води»… Здоровенний оперативник байдуже наливає шклянку води й підносить до уст, а коли Андрій витягає жадібно губи, щоб схопити вінця шклянки, оперативник відводить руку й з силою виливає воду йому в обличчя, в жадібно розплющені очі… І за те спасибі! Вода сліпить, забиваючи сяйво і розриваючись всіма кольорами веселки, стікає по обличчю, по грудях… Опритомнівши, Андрій блідо посміхається і стоїть рівніше.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Приклад 3:
Поза тим битттям об підлогу, оперативник не мав інших засобів приводити жертву до пам’яті й до послуху, це було, здається, єдине його амплуа… III Опритомнів Андрій на стільці. Невідомо, як довго це він сидів.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Частина мови: іменник (однина) |