Словник Української Мови
Буква
1. У математиці та програмуванні — величина (число, змінна, константа або результат виразу), над якою виконується операція (наприклад, додавання, віднімання, порівняння).
2. В інформатиці та обчислювальній техніці — об’єкт даних або частина машинної інструкції, що задає значення або адресу для виконання операції процесором.
Приклад 1:
Операнд – це константа, літерал, ідентифікатор, виклик функції, індекс- ний вираз, вираз вибору елемента чи більш складний вираз, сформований ком- бінацією операндів, знаків операцій і круглих дужок. Кожен операнд має тип.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”
Приклад 2:
Кожен операнд має тип. Арифметичний вираз складається із операндів, арифметичних операцій (+ додавання, – віднімання, * множення , / ділення, % остача від ділення цілих чисел) і оператора присвоювання (=).
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”
Приклад 3:
Якщо другий операнд дорівнює нулю, видається відповідне повідомлення. int n = 49, m = 10, i, j, k, l; i = n % m; // i = 9 j = n % (–m); // j = 9 k = (–n) % m; // k = –9 l = (–n) % (–m); // l = –9 Операції ++ (інкремент) та — (декремент) є унарними, тобто мають лише один операнд.
— Невідомий автор, “132 Trofimenko Og Prokop Iuv Shvaiko Ig Ta Inc Osnovi Programuva Tech”