опер

1. Скорочена назва оперного театру, що вживається в розмовній мові (наприклад, у фразах «працює в опері», «йти в опер»).

2. Скорочене розмовне позначення оперного співака (артиста опери).

3. У кримінальному жаргоні — співробітник оперативно-розшукового підрозділу міліції (поліції).

Приклади вживання

Приклад 1:
Моя вчителька музики подарувала мені кілька старих — ще дореволюційного видання — клавірів опер («Жизнь за царя», як первісно називався «Іван Сусанін», «Руслан і Людмила», «Євгеній Онєгін», «Фауст», «Кармен»), тож улюблені арії й оркестрові фрагменти я виконувала сама для себе, домальовуючи в уяві те, чого не можна знайти в нотах. Іще був у мене улюблений нотний фоліант — зібрання увертюр Бетговена, Моцарта, Вебера, Россіні та ін., перекладених для виконання в чотири руки.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Але вона напакувала з собою повну торбу італійських опер і від самого Мюнхена сидить у слухавках, часом підсилюючи невидимих примадонн своїм хрипкуватим голосом. О don Fatale1.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Адже саме тут, у цій захаращеній культурою та її іміта­ ціями острівній державі, цілком доречно втілити один з моїх божевіль­ них намірів — створити оперу над операми, оперу опер, де сама стихія оперовості, її внутрішня дійсність, її субстанція, пародіюється, переосмислюється і, якщо Ви це приймете, підноситься ще вище. Мені на допомогу прийшов старий італійський досвід XVII-XVIII століть (до речі, століть найпишнішого розквіту Венеції).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |