опановувати

1. Набувати вміння, майстерності в чомусь, оволодівати чимось; засвоювати знання, навички.

2. Підкорювати собі, підпорядковувати своїй владі, контролювати когось або щось.

3. Захоплювати, займати (про територію, простір); поширюватися на щось (про почуття, явища).

4. Ставати зрозумілим, усвідомленим; охоплювати розумом.

Приклади:

Приклад 1:
Перші кроки самостійного життя на фаховій ниві, та ще й у царині української літератури й мови, яку щойно почала опановувати. Та ще й перед лицем нових жорстких ідеологічних постулатів і настанов, які також у процесі становлення, кон’юнктурно нестійкі, зазнають трансформацій, а подекуди й примхливих поворотів на 180°.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Якась солодка знемога починала опановувати її всю вiд цього доторкання, вiд його ласкавого голосу… I його губи нахилились їй до уст, i, заплющивши очi, вона вiдповiдала йому на поцiлунок… I вiдразу розгорнулися вгорi вiти, i темне, поважне, високе небо глянуло на їх своїми очима-зорями. I цей погляд мов одразу розiгнав Левантинi мари.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”