1. Належний онукові, властивий онукові; такий, що стосується онука.
2. Утворений від імені власного Онучка (Онучко) та вживаний у значенні «належний, властивий людині на прізвище Онучка (Онучко)».
онуччин
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |