Словник Української Мови
Буква
1. Стосовний до онтології, пов’язаний з питаннями буття, існування як такового; що стосується найзагальніших основ, принципів і структур реальності.
2. У філософії: що належить до онтології як розділу філософії, що вивчає фундаментальні принципи буття, його основні види та властивості.
3. У комп’ютерних науках (інформатика): що стосується онтології як формальної специфікації концептуалізації — явного опису понять та взаємозв’язків у певній предметній галузі для подальшої обробки даних.
Приклад 1:
Адже якщо його кредо і перекликається в чомусь із гаслами доби, і здешевлене на догоду цим гаслам, то чи перестає воно бути його кредо, хай і висловленим специфічною для того часу мовою… Мірча Еліаде, аналізуючи міфологічну структуру комунізму, зазначає, що Марксова теорія «запозичує» і розвиває один з великих есхатологічних міфів азіатсько-середземноморського світу, а саме визвольну роль праведника («обраного», «помазаного», «провісника», в наші дні — пролетаріату), страждання якого мають змінити онтологічний статус світу[26]. Практика реального соціалізму зіпсувала й надовго здискредитувала цей глибокий архетипний ідеал, але його відгомони завжди жили (та й живуть) у різних соціальних, історичних, національних іпостасях, проявах індивідуальної свідомости.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”