1. Створений за принципом ономатопеї, що імітує звуки навколишнього світу або виражає певне почуття за допомогою звуконаслідування (наприклад, про слова: “дзюрчання”, “кукурікання”).
2. Пов’язаний із вживанням таких звуконаслідувальних слів у художніх текстах для досягнення певного ефекту (наприклад, про прийоми, засоби, властивості мови).