онно

1. (в українській граматиці) Традиційна назва середнього роду іменників, займенників, дієприкметників та порядкових числівників, що походить від давнього показникового займенника «оно».

2. (в лінгвістиці) Категорія середнього роду (на противагу жіночому — «вонна» та чоловічому — «вонний»), що використовується для класифікації слів за граматичним родом.

Приклади:

Приклад 1:
При 2cm2MeB 02,1E e=>γ стає мо- жливим процес утворення електр онно-по- зитронних пар в електричних полях ядер. Ймовірність цього процесу пропорційна до 2Z і збільшується з ростом γE .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”