он

1. (вживається як іменник) У китайській філософії та культурі — активний чоловічий початок, що утворює єдність з пасивним жіночим початком «ін»; символізує світло, сонце, небо, творчість, твердість.

2. (вживається як іменник) У міфології та фольклорі деяких народів Сибіру, Середньої Азії, Монголії — дух-господар, покровитель певної місцевості, роду, житла або явища природи.

Приклади:

Приклад 1:
Он жовтими пушинками вже плавлють на чистім плесі каченятка дикі. А хто мене збудив?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2: