омелько

1. Розмовне зменшувально-пестливе прізвисько або ім’я для чоловіка на ім’я Омелян.

2. (переносно, ірон.) Про простодушну, наївну або незграбну людину (за аналогією з літературним персонажем).

3. (орнітол., діал.) Народна назва деяких птахів родини синицевих, зокрема синиці великої (Parus major).

Приклади:

Приклад 1:
На дру­гий же та­ки день прий­шла за­гад­ка: зно­си­ти Омелько­ву й Стецько­ву ха­ту, що при­ля­га­ли го­ро­да­ми до пансько­го дво­ру: нігде бу­ло са­ду за­во­ди­ти! Знес­ли ха­ту Омелько­ву й Стецько­ву, на­са­ди­ли са­док, ста­вок ви­ко­па­ли і ри­би на­пус­ти­ли.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
дiвчата Омелько, Дем’ян, Степан ?
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”

Приклад 3:
Нехай тобi той Омелько сказиться! Притулив горбатого до стiни!
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”