Значення
-
У математичній логіці — властивість формальної теорії, яка полягає в тому, що для будь-якого такого предиката P(x), що для кожного конкретного натурального числа n можна довести P(n), не можна довести заперечення формули “існує x, для якого не виконується P(x)” (¬∃x ¬P(x)). Іншими словами, теорія є омега-несуперечливою, якщо неможливо, щоб усі окремі випадки твердження були доведені, а його загальна універсальна форма — спростована.
-
У ширшому сенсі — характеристика формальної системи (теорії), яка, будучи несуперечливою, також не допускає певного типу “омега-парадоксу”, коли система одночасно стверджує істинність певного твердження для кожного окремого об’єкта з нескінченної множини і хибність цього твердження для всієї множини в цілому. Це поняття сильніше за звичайну несуперечливість.
Правопис та відмінювання
н. омега-несуперечність, р. омеги-несуперечності, д. омезі-несуперечності, з. омегу-несуперечність, о. омегою-несуперечністю, м. омезі-несуперечності, к. омего-несуперечносте