1. Спосіб, що вводить в оману; обманливо, неправдиво, хибно.
2. Спосіб, що створює помилкове, ілюзорне уявлення; здається, нібито, удавано.
Словник Української Мови
Буква
1. Спосіб, що вводить в оману; обманливо, неправдиво, хибно.
2. Спосіб, що створює помилкове, ілюзорне уявлення; здається, нібито, удавано.
Приклад 1:
Причому найчастіше пєшку змушують — ради отого оманливо го відчуття свободи, шо появляєцця в момент двіженія по діагоналі налєво (чи направо) — прибити собі ж подобне сущєство, которе за винило перед каральом тіки в тому, шо у нього іной цвєт кожи, або інакші музичні уподобання, або слішком опасні мислі в голові. При чини для убійства є всігда — у кожній партії.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”