олтар

1. В християнському храмі — головна вівтарна частина, що містить престол, розташована у східній апсиді та відокремлена від нави іконостасом або балюстрадою.

2. У католицькому костелі — вівтарна композиція, що включає стіл (престол), ретабло (вівтарний образ) та інші архітектурні та скульптурні елементи.

3. У широкому, історичному значенні — жертовник, священне місце для принесення жертв або здійснення релігійних обрядів у різних віруваннях.

Приклади:

Приклад 1:
На цьому тлі так прикро спостерігати активність демагогів і перекинчиків, особливо тих, хто ризикнув покласти на олтар політичної кон’юнктури своє шановане ім’я, — сприймаю це болісно, як клінічний випадок. Звісно, радикалізм і глобальна поляризація в суспільстві — симптоми, хай і закономірні, але тривожні й небезпечні.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Тисяча й одна нiч, забута країна, медовi ландшафти, екзотика круторогих волiв… — Чи не це понесе Чаргар на олтар свiтового мистецтва, — думаю я. Тодi мене знову зажурено перебиває сестра: — Б’янко, ти чуєш?
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”