Словник Української Мови
Буква
1. Про землю, ґрунт: такий, що піддано обробітку для вирощування культурних рослин; пристосований для сільськогосподарського використання.
2. Про рослини: такий, що виведений або вирощений людиною в результаті селекції та догляду; культурний, доместикований.
3. Переносно про людину або суспільство: такий, що досяг певного рівня освіченості, вихованості та духовного розвитку; цивілізований.
Приклад 1:
Об’єкт дослідження – ґрунти території Буковинсь кої державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України (Садгірський район Чернівецької області): сірий лісовий (СЛ) слабозмитий на лесовидному суглинку (будова профілю: НЕ(орн)+НЕ+Ih+I(h)(gl)+Ip(gl)+Pi(gl)) під багаторічними травами п’ятого рок у вирощування у ґрунтозахисній сівозміні; чорнозем опідзолений (ЧО) намитий окультурений (будова профілю: Н(орн)+Н+Не+Ні+Phі+Рі(gl)) під ріллею; лучно -чорноземний (ЛЧ) (будова профілю: Н(орн)+H+Нр(к)(gl)+Нрк(gl)+Рhk(gl)+Рkgl) під ріллею інтенсивного викори стання. У відібраних зразках ґрунтів визначали вміст органічної речовини (гумусу) оксидиметричним методом (ДСТУ 4289:2004); груповий та фракційний склад гумусу згідно І.В.
— Тютюнник Григорій, “Вир”