октроювання

1. Надання, даровання монархом конституції чи іншого законодавчого акту державі чи народу без участі представницьких органів влади.

2. У широкому сенсі — одностороннє надання, введення в дію вищих законів або установ державної влади верховною владою (монархом, президентом тощо) без процедури обговорення та схвалення парламентом.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |