Значення
-
Надання, даровання монархом конституції чи іншого законодавчого акту державі чи народу без участі представницьких органів влади.
-
У широкому сенсі — одностороннє надання, введення в дію вищих законів або установ державної влади верховною владою (монархом, президентом тощо) без процедури обговорення та схвалення парламентом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. октроювання, р. октроювання, д. октроюванню, з. октроювання, о. октроюванням, м. октроюванні, к. октроювання