октроїруваний
[oktrojiruʋɑnɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
(істор., політ.) Про конституцію або інший законодавчий акт: такий, що наданий (октройований) одноосібно главою держави (монархом, президентом) без участі представницьких органів влади.
-
(перен., книжн.) Про права, свободи, статус: такий, що наданий вищою владою або силою згори, а не отриманий в результаті боротьби чи громадської згоди.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. октроїруваний, р. октроїруваного, д. октроїруваному, з. октроїруваного, о. октроїруваним, м. октроїруванім