1. Надання конституції монархом народу одностороннім актом, без участі представницьких органів.
2. У широкому сенсі — одностороннє надання або встановлення якихось прав, привілеїв, статусу вищою владою.
октроїрування
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |