оксія

1. (у лінгвістиці) Наголошений склад у давньогрецькій мові, що позначався знаком гострого наголосу (´) і міг стояти на одному з трьох останніх складів у слові.

2. (у палеографії та текстології) Назва самого знака гострого наголосу (´) в давньогрецькому письмі.

Приклади:

Приклад 1:
[80] Оксія — надрядковий знак наголосу. [81] Шевченко називає «батьком» Василя Івановича Григоровича (1786—1865) — історика мистецтва, професора (з 1828 р.)
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”