окремішність

[okrɛmiʃnistʲ] Іменник

Буква:О

Значення

окремішність — якість, стан того, що є окремим, відособленим; властивість існувати, перебувати окремо від чогось, незалежно; самостійність, відмінність, неповторність; тенденція до ізольованості, відчуженості від цілого.

Граматичні форми:

н. окремішність, р. окремішності, д. окремішності, з. окремішність, о. окремішністю, м. окремішності, к. окремішносте

2. Гріховність. Навіть вина — текуча. Течія без джерела, вина без провини. Так сказали старі євреї: що ми всі грішні, один лише Бог святий. Це колір нашої шкіри і сама шкіра. Ми обтягнені гріховністю, вона надає нам форми, завдяки їй ми живемо, відгороджені один від одного, і помираємо, обдерті з неї. Гріховність — це не відчуження, створене окремішністю наших тіл; гріховність — це шкіра, яка щільно нас облягає. Втім, не так уже й щільно, коли ми потрапляємо в старість. Наша шкіра, наша гріховність, наша течія таки доносять нас, щоправда, не всіх, до старості. Але й гирла для цієї течії не істнує. І нам не врятувати своєї шкури.

— Юрій Андрухович