1. Який отримав оклик, був названий за іменем або прізвищем, звернув увагу на себе через вигук чи голосне звернення.
2. Уживається як складова частина власних назв, зокрема літературних творів (наприклад, “Окликнутий вітром”).
окликнутий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |