оклик

[oklɪk] Іменник

Буква:О

Значення

  1. Слово, фраза або вигук, якими звертаються до когось, намагаються привернути чиюсь увагу або перервати чиюсь діяльність.

  2. У літературознавстві та фольклористиці — традиційна поетична форма, звертання до природи, явищ, істот або уявних персонажів, що часто використовується в замовляннях, колядках, веснянках.

  3. У військовій справі та вартовій службі — установлена фраза або пароль, яку вимовляє вартовий для виявлення особи, що наближається, з метою впізнання.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. оклик, р. оклику, д. окликові, з. оклик, о. окликом, м. окликові, к. оклику

Більше записів