окільцьований
[okilʲt͡sʲoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
-
Такий, що має на собі кільце або кільця як знак, прикрасу, ідентифікатор або елемент конструкції.
-
Такий, що оточений, охоплений чимось у формі кільця; обведений колом.
-
У біології (про дерева, кістки тощо): такий, що має видимі концентричні кільця росту або будови.
-
У техніці: такий, що оснащений, укріплений або з’єднаний за допомогою кільцевих елементів (наприклад, поршень).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. окільцьований, р. окільцьованого, д. окільцьованому, з. окільцьованого, о. окільцьованим, м. окільцьованім