окільцьований

1. Такий, що має на собі кільце або кільця як знак, прикрасу, ідентифікатор або елемент конструкції.

2. Такий, що оточений, охоплений чимось у формі кільця; обведений колом.

3. У біології (про дерева, кістки тощо): такий, що має видимі концентричні кільця росту або будови.

4. У техніці: такий, що оснащений, укріплений або з’єднаний за допомогою кільцевих елементів (наприклад, поршень).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |