1. (історичне) У давньоруському та українському фортифікаційному будівництві — зовнішній додатковий захист біля воріт міста, замку або монастиря у вигляді стіни, що утворює з основною стіною вузький прохід або замкнутий простір для кращого захисту входу.
2. (історичне) У давньоруській архітектурі — прибудова, притвор, сіни або галерея біля церкви або іншої споруди.
3. (переносне значення, застаріле) Те, що охоплює, оточує; обійми, обхват.