Значення
- (Історія) –
(історичне) У давньоруському та українському фортифікаційному будівництві — зовнішній додатковий захист біля воріт міста, замку або монастиря у вигляді стіни, що утворює з основною стіною вузький прохід або замкнутий простір для кращого захисту входу.
- (Архітектура) –
(історичне) У давньоруській архітектурі — прибудова, притвор, сіни або галерея біля церкви або іншої споруди.
- (Лінгвістика) –
(переносне значення, застаріле) Те, що охоплює, оточує; обійми, обхват.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. охаб, р. охабу, д. охабові, з. охаб, о. охабом, м. охабі, к. охабе